Будинок серед поля

Будинок серед поля

Додолу нахилився

Сумна у нього доля –

Ніхто в нім не лишився.

Доріжка постаріла

Й сухим гіллям накрилась

Трава леть животіла –

Росою вранці вмилась.

Старі потерті стіни

Самотні спочивали

Дощі, громи і війни

Їх силу не зламали.

Залишили лиш шрами

Та тріщини глибокі

Змурдовані роками

Тікають від мороки

Підлога сірим пилом

Вгорнулася тепленько

Нема вже в неї сили –

Спинилося серденько

Старі ляльки самотні

В подертих сукнях спали

Пройшло вже років сотні,

А їх так й не згадали.

Колиска без дитини

Прогнулася, рожева

Плита без господині

Сиріла просто неба.

І сходинки зламались

Ніби в горі ховали

Таємні злі кімнати,

Де люди не бували

Свічки вмить спалахнули.

Від дивнх мертвих звуків

Будинок ніч вгорнула

Й почувся в двері стукіт.